Де найперші світанки мої,

Де родини гніздо ластів’їне,
Там батьки, мої любі батьки,
Дарували зростанню надії.
Є на світі в душі струна,
Щира, ніжна і щемно багата,
Срібним дзвоном дзвенить вона
І вишнями мами і тата…
Коли ви, мої любі батьки,
Це життя так безмежно любили,
То й мені цю любов дали,
А іще моїй пісні крила.
Я дивлюсь на свічі вогонь
І веду у молитві розмову,
Відчуваю тепло долонь,
Вірю кожному вашому слову…
Ще іду цим безмежжям степів,
Веселковим живу розмаєм,
Вдячна вам, що життя дали,
Мене все зігріва в ріднім краї.
Ви мене окриляєте знов,
З піднебесся великі всі мрії,
Хай моя незрадлива любов
Дасть життя і моїй надії…
Людмила Яцура