Чи осiнь винна, чи дощi, Чи та єдина в небi зірка, Що сльози котяться мені І плачу я з образи гiрко...
І ллються сльози по щоках, Такі гарячі i пекучi... Десь прокричав далеко птах... І крик його, як плач, болючий... А нiч своїм чорним крилом Сховала всі дерева й хати... І туман сизий за селом Окутав все у свої шати... Сиджу заплакана сама Із болем тим посеред ночi... І знову скапує сльоза, Його згадавши крик і очi... 09.12. 2015р.
Євгенія Юрчишина-Кулик
Чи осiнь винна, чи дощi, Чи та єдина в небi зірка, Що сльози котяться мені І плачу я з образи гiрко...
І ллються сльози по щоках, Такі гарячі i пекучi... Десь прокричав далеко птах... І крик його, як плач, болючий... А нiч своїм чорним крилом Сховала всі дерева й хати... І туман сизий за селом Окутав все у свої шати... Сиджу заплакана сама Із болем тим посеред ночi... І знову скапує сльоза, Його згадавши крик і очi... 09.12. 2015р.