У тім хорошому селі.

Чорніше чорної земліБлукають люди, повсихалиСади зелені, погнилиБіленькі хати, повалялись,Стави бур’яном поросли.Село неначе погоріло,Неначе люде подуріли,Німі на панщину ідутьІ діточок своїх ведуть!... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . /120/І я, заплакавши, назадПоїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,А скрізь на славній УкраїніЛюдей у ярма запряглиПани лукаві... Гинуть! Гинуть!У ярмах лицарські сини,А препоганії паниЖидам, братам своїм хорошим,Остатні продають штани