“Я тебе нікому не віддам…” –

Так казав, і пригортав до серця.
До цих пір у думці, по складам,
Ці слова повторюю, і рветься,
Зболена, знекровлена душа,
Що жила для тебе і співала.
Що повірила тобі й пішла,
За тобою, а куди – не знала.
Ти дотримав слова, не збрехав.
Чом же серця зойк до неба линув?
Ти мене нікому не віддав.
Ти мене напризволяще кинув.
автор: Аліна Денисова