Село Долішній Шепіт утворено в 1490 році.

Село розташоване в долині річки Сірет. Воно з усіх боків оточене горами. Від східних вітрів його захищають гори Томнатик і Лисничка. З півдня височать Магура та Плеща. На заході піднімається Фрунтя. На півночі долину замикає гора Мочарка. Гори увінчені віковими буками, вічнозеленими ялинами і смереками. Ця гірська територія довгий час була незаселеною.
В 15 столітті на Україні посилився феодальний гніт. Багато селян, рятуючись від кріпосницького гніту, втікали в гори. Сюди ще не протягнули свої щупальця пани. Перші втікачі вважали долину в Карпатських горах, якою протікала річка, зручним місцем, де можна оселитися. В 15 столітті почалося заселення Шепота. Про заснування
Шепота існує легенда, записана М.В.Іванюком:
«У долині понад річкою шумів смерековий гай, порізаний великими і маленькими потічками. Вода збігала по каміннях так живо, що аж шипіла, творячи безліч шипотів на річці чи потоці, де вода збігає з підвищення з великою швидкістю, творячи при цьому на течії баранці, котрі з никають аж на плесі.
Там, де сходиться Сірет з Лестуном, був сильний шипіт. Під ним переховувався в чагарниках чоловік, який втік сюди від панів. Дуже він любив те шипіння та жеботіння води, бо вона йому нерви заспокоювала, які зіпсували пани. Пізніше цей чоловік привіз сюди і жінку з дітьми та й збудував хату. Спочатку боявся усіх і не сходився з людьми, аби пан через них не довідався про нього. Але згодом розбезпечився і ходив скрізь. І до нього люди приходили на шипіт. А що його хатчина стояла нижче шипота, це вода вже не шипіла, а лиш жиботіла, то і його прозвали Жебчуком, хоч він, кажуть, родом був з Жаб’я, і мав би називатися Жибчук.
Жебчук мав діти і дружив їх з сторонськими дівками та парубками. Усіх одружених забирав на ґаздівство на Шипіт, де ще не було панів.
Хати будувати тут було з чого, бо смереки, як свічки, сягали хмар. Так виникло і село Шипіт з Жебчуків. Згодом його ще називали Шипіт на Сіреті. По другій світовій війні–Шепіт, а тепер–Долішній Шепіт.
У Великій Вітчизняній війні брало участь 18 жителів села. Загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни Будейчук Олексій Іванович, Дутчак Микола Іванович, Жебчук Власій Танасійович, Жебчук Микола Танасійович, Матеюк Михайло Олексійович, Проданюк Микола Якович, Тодосійчук Семен Петрович.
На сьогоднішній день відомо, де загинули й поховані лише двоє з них. Це Будейчук Олексій Іванович, 1918 року народження. Мобілізований у 1944 році. Рядовий 515 стрілецького полку 134 стрілецької дивізії. Загинув 19 квітня 1945 року. Похований у місті Ребус, округ Франкфурт у Німеччині. Матеюк Михайло Олексійович, 1913 року народження. Мобілізований 22 листопада 1944 року. Рядовий 515 стрілецького полку 134 стрілецької дивізії. Помер від ран 24 квітня 1945 року. Похований в селі Деберин, округ Франкфурт у Німеччині.
В 1944 році на території села Шепіт діяло два партизанські загони: партизанський загін особливого призначення ім. Богдана Хмельницького під командуванням Козлова Якова Олексійовича. Його партизани знали як Богдана Петровича Богуна. В загоні діяла сильна конспірація. 30 квітня 1944 року партизанський загін перейшов лінію фронту в Лопушній. З Лопушни загін направився в Шепіт. В урочищі Михайлюково загін зупинився і зайняв бойову позицію, а трьох бійців Печникова, Костюріна і Тихоновського командування післало в розвідку до Шепота. Невдовзі партизани почули вистріли: їх товариші потрапили в німецьку засідку. Німецький патруль зайняв вигідну позицію біля мосту і відкрив вогонь по розвідникам. На допомогу розвідникам кинулись партизани. Пізніше заступник командира розвідки згадував: «Коли прибігли на місце бою, я побачив, що Тихоновський вбитий прямо на дорозі, Костюрін за п’ять метрів від дороги тримається руками за живіт. Він був тяжко поранений і скоро помер. Мечников звалився з коня в річку і, прикриваючись кущами, повернувся в загін.» Партизани вступили в бій і розгромили німецький патруль. Партизани зрозуміли, що в Шепоті знаходиться німецький гарнізон і вирішили обійти село горами. В цей загін звернув вправо і по крутих гірських стежках пішов у напрямку Руської.
30 квітня 1944 року в урочищі Михайлюково відбулася зустріч партизанського загону особливого призначення ім..Богдана Хмельницького з партизанським з’єднанням ім..С.М.Будьонного під командуванням Макарова Віктора Миколайовича, яке в цей день перейшло лінію фронту в с.Лопушна. Після зустрічі командирів з’єднання направилось горами в Путивльський район. Ведучи важкі бої з’єднання намагалось прорватись через румунський кордон. Командування вирішило перейти кордон одним партизанським загоном «За Київ». А загони імені Кармелюка, «За честь Батьківщини», імені Сталіна під командуванням начальника штабу з’єднання Старостіна М.Л. і заступника командира з’єднання по розвідці Крилова К.В. залишились для проведення диверсійної роботи на дорозі Руська–Шепіт.
В 2010 році видана історія села Долішній Шепіт, автором якої є директор Долішньошепітської ЗОШ І-ІІІ ступенів Гілюк Іван Васильович.
Почесні громадяни
Герой Соціалістичної праці Чуфріда Марія Михайлівна.
До складу Долішньошепітської сільської ради відносяться чотири населені пункти : Лекечі, Лопушна, Долішній Шепіт та Фальків. Загальна площа території Долішньошепітської сільської ради складає – 22 752 га, з них :
- село Лекечі – загальна площа 203,9 га ;
- село Лопушна – загальна площа 293,10 га ;
- село Долішній Шепіт – загальна площа 536,80 га ;
- село Фальків розміщене на землях Красноїльської селищної ради
Сторожинецького району Чернівецької області.
Село Долішній Шепіт розташоване у річковій долині річки Сірет за 40 км від районного центру м.Вижниця та 80 км від обласного центру м. Чернівці. Село Лопушна розташоване у передгір’ях Карпат на відстані 30 км від районного центру м.Вижниця та 72 км від обласного центру м. Чернівці. Село Лекечі розташоване у передгір’ях Карпат на відстані 24 км від районного центру м.Вижниця та 66 км від обласного центру м. Чернівці. Село Фальків розташоване у передгір’ях Карпат на відстані від районного центру м. Вижниця 57 км, від обласного центру м. Чернівці 94 км, межує населений пункт з Румунією.
Освітні заклади
На території сільської ради розташовано та працює два загальноосвітніх заклади: Лопушнянська ЗОШ І-ІІІ ступенів та Долішньошепітська ЗОШ І-ІІІ ступенів.
На території ради працюють два дошкільні навчальні заклади, Д.Шепітський дошкільний навчальний заклад розрахований на 16 дітей та Лопушнянський дошкільний навчальний заклад, який розрахований на 27 дітей.
Охорона здоров’я
На території сільської ради працює медична амбулаторія сімейної практики і медицини в с. Долішній Шепіт (яка має у наявності нову швидку допомогу), та фельдшерсько-акушерські пункти в с. Лопушна та с. Фальків, які повністю укомплектовані медичними кадрами і при потребі надають допомогу всім верствам населення. В селі Долішній Шепіт стабільно працює стоматологічний кабінет, аптека.
Культура, спорт, туризм
На території сільської ради працює будинок культури в с. Лопушна та сільський клуб в с. Д.Шепіт. Функціонують дві бібліотеки: в с. Лопушна та в с. Д.Шепіт. При будинку культури в с. Лопушна створений вокальний ансамбль, який приймає участь у всіх заходах, які проводяться в селі, районі, області та за її межами.
На території Долішньошепітської сільської ради біля шкіл знаходиться стадіони та спортзали, футбольне поле, волейбольна і баскетбольна площадки.
Об’єкти культового призначення
На території сільської ради зареєстровані 3 релігійні громади:
1. Церква Святої Варвари в селі Лопушна Київського патріархату ;
2. Церква Святого Георгія в селі Лопушна Чернівецько-Буковинської єпархії;
3. Церква Святого Іллі в селі Долішній Шепіт Київського патріархату.
На території Долішньошепітської сільської ради, в селі Лекечі будується жіночий монастир (скит) Чернівецько-Кіцманської єпархії УПЦ Київського патріархату.