Голгофський хрест.

Ісус там помирає.
Стікає кров з пробитих ніг і рук.
Чоло повисло, серце біль стискає,
Душа страждає від жахливих мук.
Останній подих, завмирає тіло,
“Для чого, Отче, Ти Мене лишив?” —
Уста Його тихенько шепотіли,
А ворог лиш сміявся і радів.
Свою всю лють Він вилляти старався,
Через запеклих ворогів Христа,
І так, як міг, він з Нього насміхався,
Його благаючи зійти з хреста.
Але ворожі плани не здійснились,
Зоря спасіння освітила світ,
І переможне слово: “Завершилось!”
В Небесне Царство нам відкрило вхід.
Голгофський хрест став символом спасіння,
Він і тепер звершає чудеса,
Дає серцям надію воскресіння,
І направляє душі в небеса.
Пролита кров гріхи людей змиває,
Через прості молитви каяття,
Для них блакитне небо відкриває,
Дає надію вічного життя.
А без крові нам прощення немає,
Немов би скарбом, нею дорожу.
І коли віра часом знемагає,
Я до хреста Голгофського спішу.
(с) Олександр Войтицький