Мрійливий час...

Чекали випускного.
Щасливо в душах квітував бузок.
Благословляла веснонька дороги.
Враз чорний біль - відлунням для епох.
Цвіли сади, і пестило нас сонце.
А ми в майбутнє торували шлях.
В той рік вітри посіяли скрізь стронцій
І смуток, біль і відчай ув очах.
Пройшли літа, та не стихають дзвони,
І б'є Чорнобиль знову у набат.
Гірчить полин. Вже вдруге хтось без дому.
Як виклик людству, квітне щедро сад.