Десятки років промайнуло з того часу, як довелося мені залишити свій рідний край. Але не забувається рідна домівка, рідна мова і всі пісні, які ми колись співали. А тепер все частіше згадується, як справляли весілля на Україні, в тому числі і моє. І ось в нашому місті Твері, на сцені обл. буд. культури "Пролетарка", декілька років назад , ми показали кусочок українського весілля. А сьогодня, листаючи підшивку старих газет, я дуже зраділа, бо мені попалась районна газета, в якій читачка із сусіднього села Степанівка---Галина Федосіївна Загребельна описує весілля. Саме так воно і проходило наше весілля. На жаль немає слідующого номера цієї газети, де надруковано все до кінця. І так, я переписую те що маю.
Починалося весілля у суботу. Називався цей день " КОРОВАЙ", тобто випікали коровай --святиню весілля. Цього дня по обіді молода з дружками йшла по селу з дружками просити на весілля. На голові у молодої вінок і багато різнокольорових стрічок. Молодий зі сватами теж йде поселу просити на весілля. І якщо молоді з одного села, вони стараються не зустрітися і взагалі в суботу молодий не повинен був бачитися з молодою, щоб їм везло у всьому (прикмета). Молоді ходили майже у кожну хату, промовляючи такі слова:
--Прошу благословенства.
Хатні: "Нехай Бог благословить".
--Просили тато, мама і я прошу на хліб, на сіль і на весілля.
--Дякуємо, прийдемо.
Молода цілувалася зі всіма хатніми і виходила з дружками. На запросини молодих ніхто не зважав, бо пізніше йшли свашки і запрошували на весілля. Ось куди вони заходили, ті хазяї і йшли на нього. А для молодих це був обряд просіння благословенства і останній похід по селу дівчини і хлопця.
А в хатах в молодих молодих кипіла робота: готувалися до випікання короваю. Це була дуже відповідальна робота --по короваю відгадувалося все життя майбутньої сім"ї. Отож старалися щоб він був не підгорілий, не порепаний, а, головне, щоб у ньому не запала середина--(дуже погана прикмета).
Я вже згадувала за свашок. Це були дві порядні жінки, ( до речі розведені і вдови на коровай не йдуть, хіба що самі рідні, але у виробленні короваю ніякої участі брати не повинні), гарні молоді господині. Вранці вони брали участь у розчинені короваю, пізніше вимішували тісто і йшли на село просити коровайниць. Свашки ще на селі, а коровайниць вже повна хата. Тісто у ночвах деревяних стоїть на столі на подушці. В хаті гамір, весело, чекають свашок. І ось вони на порозі. Зразу присутні зустрічають їх піснею:
А чи добре ви ходили,
Чи багато напросили
До нашої хати
Коровай виробляти?
А чи всіх ви попросили,
Щоб короваєць зробили
Нашій панні молоденькій
(ім"я) гарненькій?
Свашки:
Усі хати обходили
Коровайниць напросили
Тільки тії минали,
Де собаки не пускали.
Коровайниці:
У віконечку сиділа,
У віконечко гляділа,
Чи прийдуть просити,
Короваю робити.
Коровайниці беруть тісто зі столу і ставлять його на лаву. Ті , що мають виробляти коровай --8--10 коровайниць (обов"язково пара) стають круг столу. Мати бере кусок полотна або білу перкалеву хустину, підходить до тіста, тричі хрестить тісто, кладе полотно поверх тіста, тричі приказуючи: "Господи, благослови" і скільки візьме цією хусткою тіста- кладе його на стіл. Це буде основа короваю. Цим часом коровайниці співають, повторюючи тричі:
Тоді ті, що круг столу, коровайниці вимішують це тісто (основу), передаючи з рук в руки за сходом сонця.
Співають всі:
Ой, колесом, колесом
Сонечко в гору іде.
А в нашої (ім"я молодої)
Рай на столі сяє.
Ой, (ім"я), молодесенька
Хто ж тобі цей рай дав?
Ой дав мені Господь Бог,
Щей матінка рідная
Я в господа заслужила
А в матінки заробила.
Цю пісню повторюють декілька разів, аж доки це тісто не покладуть у форму--залізну, круглу високу посудину.
А далі вже самі коровайниці брали тісто із ночов, вимішували його і робили всякі прикраси на коровай: голуби, квіти, слідкуючи, щоб все було по парі. А тим часом і ті що виробляють і ті , що спостерігають співають:
Просимо у Бога,
Щоб коровай вдався
Високий, пухкенький
І як сонечко сміявся.
Ніхто не вгадає,
Що в нашому короваї
З трьох млинів мукиця,
З трьох криниць водиця,
Із Крем"янця яйця
До нашого коровайця.
На коровай ішла
То коробку яєць несла
А зустріли мене хлопці,
Та побили яйця в коробці,
Що я буду робити,
Чим я буду коровай мастити?
Коли закінчували виробляти, сиділи, співали різних весільних пісень, чекаючи щоб коровай висходив.
Коровай висходив. Свашки били яйця і змащували його.
Зверталися до дружби. (Дружба--рідний дядько молодої або старший брат) . Співали:
Ой помела, дружбонько, помела,
Щоби твоя бородонька не мела.
Як не будеш помела шукати,
То будеш піч бородою вимітати.
Помело--це довга палка, в кінці якої прикріплена щітка, зроблена з соломи.
Дружба, танцюючи, вносить помело і допомагає господині, яка натоплює, вимітати піч.
Ой, лопати, дружбонько, лопати,
Бо будемо коровай сажати.
Дружба подає і лопату,---пристрій для сажання в піч хліба, короваю.
Одні сажають, інші танцюють, співаючи:
Дай то, Боже, в добрий час
Як у людей, так і в нас
У щасливу годину звеселити родину,
Звеселити увесь рід
Батька й матір --наперід.
Цю пісню повторювали декілька разів, танцюючи з дружбою, в якого в руках в руках лопата й помело.
Співали:
Летіла сорока, чорна білобока
Крильцями тріпнула, хвостиком махнула
А очима засвітила--
Коровай нам загнітила.
Коровай в печі, а господарі тим часом накривають на столи. З дружками заходить молода (вона не присутня при виробі короваю).
Всіх запрошують до вечері. Дехто сів за стіл, а найспритніші танцюють і співають. (молодий і молода на свому весіллі не співають,
щоб не плакати по весіллі).
А хто всадив коровай,
Той буде виймати--
Ми не будем нікого наймати.
Я додому не піду,
Богу помолюся.
Під припічком постелюся
Й короваю діждуся.
Господарі частують гостей. Всі сидять за столом до тих пір, поки старша господиня не оголосить, що коровай спікся і пора виймати.
Всі встають --вітають коровай. Свашки на великому дерев"яному кругові виносять коровай. Всі стоя співають:
Дякуємо Богу, що коровай удався:
Високий, пухкенький,
Як сонечко веселенький.
Гарний та рум"яний, запашний, духмяний.
Свашки та дружби, тримаючи коровай високо над головами, тричі обходять по кімнаті і ставлять його на середину столу. Підходить молода, тричі цілує коровай і кладе на нього вінок з барвінку і калини. Деякі коровайниці дякують господарям і йдуть додому, а деякі танцюють до самого ранку, адже музика грає цілу ніч. (Частіше наймали музики: одна скрипка і барабан-- це на коровай, а на завтра ---весілля, гратиме інша музика)
(Я пропустила одну деталь: на коровай ніхто не йшов упорожні--несли в мисках, тарілках борошно і яйця.)
Опівдні сходяться гості. Дружки прибирають молоду . В косу їй заплітають червону стрічку. Молода одягає білу сукню і разом з декількома дружками йде в їншу хату (до сусідів) "ховатися". Решта дружок сідають за стіл.
На вулиці чути музику, спів, гамір. Це молодий зі своїми сватами, світилками, рідними іде до молодої. Дружба молодого поперед усіх несе вільце--символ весілля. (вільце по іншому ще різка-- це деревце сосна, прибрана квітами, стрічками. Вона нижнім кінцем прострімлена у велику спечену у своїй печі хлібину). Молодого під руки ведуть світилки. (Світилки - це рідні, подруги молодого: Дружки --молодої; свати--хлопці, друзі та рідні молодого).
Підходячи до подвір"я молодої співають:
Не лякайся свахо,
Не багато нас іде.
Тридцятеро троє
На подвір"я твоє.
В цей час батьки молодої з хлібом--сілью на вишитих рушниках виходять вітати зятя. Зять не кланяється до тих пір, доки не переспівають:
ЙОГО рідня:
На добридень тому,
Хто є в цьому дому-
Старому й малому,
Богові святому.
ЇЇ РІДНЯ:
Здоровенькі були,
Що на день добрий дали,
Старому й малому,
Богові святому.
Знову ж повторюють і ті, і ті теж саме, лише за третім разом його рідня:
На добридень, мати,
Чи заметені хати,
Чи застелені столи
Для нашого молодого?
ЇЇ РІДНЯ:
Прошу зятя до хати,
В нас заметені хати,
В нас застелені столи
Для вашого молодого.
В цей час молодий кланяється батькам, цілує хліб і руки батькам. Батьки повертаються і тоді ведуть всіх до хати.
Старший сват подає дружкам шапочку молодого ті пришивають до неї квітку і шапки не віддають, доки ті не дадуть за неї викуп. Торгуються, але врешті--решт доходять до згоди. Молодого в цей час в цій кімнаті немає.
Його гості:
Найстарший сваточку,
Веди нам дівочку.
Будем її прибирати
Та до шлюбу виряжати.
Свати і музики ідуть "шукати" молоду. Там сватам теж треба дати викуп за неї. Два свати, переплітаючи свої руки садовлять молоду на них і несуть до батьківської хати. Музики за ними. Принісши в хату молоду , гості зразу ж співають:
Подай, мати, стільця.
До стільця --гребінця,
До гребінця --подушку,
Посадити молодушку.
Мати вносить стільця, подушку, на що і садовить свою дочку.
Масла, матінко, масла,
Бо я тобі коровицю пасла,
На чистую росу,
Помастити мені косу.
Мати вносить масло і свячену воду, кропить голову дочці і злегка мастить маслом.
Просимо брата до хати--
Сестрі косу розплітати.
Як я в косі ходила
То я брата не просила,
А тепер його я прошу,
Розпустити мою косу.
Заходить брат (обов"язково неодружений хлопець). Якщо нема рідного, то двоюрідний і т. д. Розплітає сестрі косу.
Мати і дочка (та інші плачуть). Брат розплів косу і стрічку, не оглядаючись, кидає позад себе. Кожна дівчина старається спіймати стрічку. (Скоро вийде заміж і добра прикмета).
Піди, мати, у комору,
Принеси дочці корону
Поклади їй на голівоньку
Й проведи до Божого дому.
Піди, матінко, в садочок,
Принеси дочці віночок,
Покоти через дорогу
Й положи дочці на голову.
Мати з комори несе корону і велян. (Корона--біла, або блідо-рожева стрічка, посередині зв"язана маленьким бантиком, вона кладеться на голову під велян) . Доречі, корона клалася на голову лише один раз в житті на відміну від веляна. (якщо виходила заміж вдруге або інші ситуації--велян надівали, але без корони).
Мати кладе вельн дочці на голову, а дружки починають ним прикрашати голову молодої, а мати цим часом стає навколішки перед своєю дочкою, цілує її , обидві плачуть.
7) Коли молоду прибрали, до неї підходить молодий, цілує її і підводить зі стільця. Дружки обом молодятам прикріплюють на груди квітку і стрічку. В цей час хлопці і дівчата чатують, щоб вихопити ту подушку, на якій сиділа молода. І коли вже вона дісталася хлопцям, то ті так танцювали з нею, що пір"я розліталося по всьому подвір"ю.
Мати полотно білила,
Дочці дорогу стелила
Від свого двору
До Божого храму.
Мати дочку поучала,
Як до шлюбу виряджала.
Ой будь, доню, покірненька,
Людям й Богу похильненька.
Усе село обходила,
Ніде слізки не зронила.
Як прийшла на батьків двір
Стала й гірко заплакала.
Ой, дворе, дворе мій---
Чи я тобі надокучила?
НЕ так тому дворонькові,
Як рідному батенькові.
Хліба- солі не переїла,
Сукеночок не доходила.
А тим часом мати лаштує все необхідне, аби випровадити дітей до шлюбу. Стелять рядно, на ньому на коліна стають молоді і батьки благословляють їх. Дають обом в руки ікони на вишитих рушниках. Два свати беруть під руки молоду, світилки- молодого, виходять з хати. Мати посіває житом їм вслід, приказуючи : "Господи, благослови! Господи, благослови!".
Пішли. Музики грають, гості співають, танцюють дорогою. Тут не тільки запрошені, тут все село зібралося, бо ж у селі так водилося: в одного радість--усім радість, в одного горе--усім горе.
Дорогою співають:
Ой, сосонко, літом й зимой зелена.
Наша дівка була в п"ятницю весела,
А в суботу русую косу чесала,
А в неділю йшла до шлюбу плакала.
Ой, не віддай, моя матінко, від себе.
Нехай схожу рутв"яний вінок у тебе.
Не один ти, моя донечко, сходила,
Не раз, не два, добрими людьми згордувала.
А тепер ти, моя донечко, не сходиш.
А тепер ти добрими людьми не згордиш...
А коли повертаються від шлюбу, співи і танці дорогою ще посилюються. Молоді ідуть уже в парі.
Помаленько ідіте,
Порохом не метіте,
Щоб наша пара
Порохом не припала.
Прийшовши на подвір"я, пританцьовуючи, співає її рідня:
Знову батьки з хлібом -сіллю вітають своїх дітей, гостей, запрошують до хати. Музики грають вальс для молодих. Молоді танцюють і батьки запрошують гостей за столи.
Ой, дружбоньку, дядьку,
Виводь нам порядки--
Веди нас до хати,
За стіл вечеряти.
Дружба подає хустину молодим, тримаючись за другий кінець хустинки, заводить молодих за стіл. Всі сідають і починається весільна вечеря.
Але співухи не затихають:
У лісі доріженька,
А із лісу - стеженька.
Ой, у лісі на горісі
Там щебече соловейко,
Вечеряти веселенько.
Тут же за кожною піснею, свати гукають: -гоп-гоп-гоп.
(Звичайно, співалися пісні на різні теми. Я описую суто весільні.)
Гарная господиня, що нам страву зварила.
То нехай вона прийде, з нами покуштує.
Чи добрая страва, а чи буде її слава?
Цю пісню повторювали, доки не прийде старша господиня. Вона приходить з великою дерев"яною ложкою, туди їй набирають всякої страви, наливши ще й горілки. Вона їсть пританцьовуючи.
Всі:" Слава господині, слава, слава!"
Гості молодого:
До нас, невісточко, до нас --
Буде тобі добре у нас.
Ринвою вода тече,
Сонечко хлібець пече,
Вітрець повіває, припічка замітає.
Гості молодої:
До нас, зятю, до нас,
Буде тобі добре у нас .
Ти не будеш жита молотити.
Ти не будеш води носити,
Теща буде все робити,
А ти будеш дочку любити.
Якщо свати потомилися, або лінуються гопкати, тоді гості співають:
Десятки років промайнуло з того часу, як довелося мені залишити свій рідний край. Але не забувається рідна домівка, рідна мова і всі пісні, які ми колись співали. А тепер все частіше згадується, як справляли весілля на Україні, в тому числі і моє. І ось в нашому місті Твері, на сцені обл. буд. культури "Пролетарка", декілька років назад , ми показали кусочок українського весілля. А сьогодня, листаючи підшивку старих газет, я дуже зраділа, бо мені попалась районна газета, в якій читачка із сусіднього села Степанівка---Галина Федосіївна Загребельна описує весілля. Саме так воно і проходило наше весілля. На жаль немає слідующого номера цієї газети, де надруковано все до кінця. І так, я переписую те що маю.
1) Весілля у молодої:
День перший. Субота.
Починалося весілля у суботу. Називався цей день " КОРОВАЙ", тобто випікали коровай --святиню весілля. Цього дня по обіді молода з дружками йшла по селу з дружками просити на весілля. На голові у молодої вінок і багато різнокольорових стрічок. Молодий зі сватами теж йде поселу просити на весілля. І якщо молоді з одного села, вони стараються не зустрітися і взагалі в суботу молодий не повинен був бачитися з молодою, щоб їм везло у всьому (прикмета). Молоді ходили майже у кожну хату, промовляючи такі слова:
--Прошу благословенства.
Хатні: "Нехай Бог благословить".
--Просили тато, мама і я прошу на хліб, на сіль і на весілля.
--Дякуємо, прийдемо.
Молода цілувалася зі всіма хатніми і виходила з дружками. На запросини молодих ніхто не зважав, бо пізніше йшли свашки і запрошували на весілля. Ось куди вони заходили, ті хазяї і йшли на нього. А для молодих це був обряд просіння благословенства і останній похід по селу дівчини і хлопця.
А в хатах в молодих молодих кипіла робота: готувалися до випікання короваю. Це була дуже відповідальна робота --по короваю відгадувалося все життя майбутньої сім"ї. Отож старалися щоб він був не підгорілий, не порепаний, а, головне, щоб у ньому не запала середина--(дуже погана прикмета).
Я вже згадувала за свашок. Це були дві порядні жінки, ( до речі розведені і вдови на коровай не йдуть, хіба що самі рідні, але у виробленні короваю ніякої участі брати не повинні), гарні молоді господині. Вранці вони брали участь у розчинені короваю, пізніше вимішували тісто і йшли на село просити коровайниць. Свашки ще на селі, а коровайниць вже повна хата. Тісто у ночвах деревяних стоїть на столі на подушці. В хаті гамір, весело, чекають свашок. І ось вони на порозі. Зразу присутні зустрічають їх піснею:
А чи добре ви ходили,
Чи багато напросили
До нашої хати
Коровай виробляти?
А чи всіх ви попросили,
Щоб короваєць зробили
Нашій панні молоденькій
(ім"я) гарненькій?
Свашки:
Усі хати обходили
Коровайниць напросили
Тільки тії минали,
Де собаки не пускали.
Коровайниці:
У віконечку сиділа,
У віконечко гляділа,
Чи прийдуть просити,
Короваю робити.
Коровайниці беруть тісто зі столу і ставлять його на лаву. Ті , що мають виробляти коровай --8--10 коровайниць (обов"язково пара) стають круг столу. Мати бере кусок полотна або білу перкалеву хустину, підходить до тіста, тричі хрестить тісто, кладе полотно поверх тіста, тричі приказуючи: "Господи, благослови" і скільки візьме цією хусткою тіста- кладе його на стіл. Це буде основа короваю. Цим часом коровайниці співають, повторюючи тричі:
2)
Благослови, Боже, і батько і мати
Своєму дитяті коровай зібгати.
Тоді ті, що круг столу, коровайниці вимішують це тісто (основу), передаючи з рук в руки за сходом сонця.
Співають всі:
Ой, колесом, колесом
Сонечко в гору іде.
А в нашої (ім"я молодої)
Рай на столі сяє.
Ой, (ім"я), молодесенька
Хто ж тобі цей рай дав?
Ой дав мені Господь Бог,
Щей матінка рідная
Я в господа заслужила
А в матінки заробила.
Цю пісню повторюють декілька разів, аж доки це тісто не покладуть у форму--залізну, круглу високу посудину.
А далі вже самі коровайниці брали тісто із ночов, вимішували його і робили всякі прикраси на коровай: голуби, квіти, слідкуючи, щоб все було по парі. А тим часом і ті що виробляють і ті , що спостерігають співають:
Просимо у Бога,
Щоб коровай вдався
Високий, пухкенький
І як сонечко сміявся.
Ніхто не вгадає,
Що в нашому короваї
З трьох млинів мукиця,
З трьох криниць водиця,
Із Крем"янця яйця
До нашого коровайця.
На коровай ішла
То коробку яєць несла
А зустріли мене хлопці,
Та побили яйця в коробці,
Що я буду робити,
Чим я буду коровай мастити?
Коли закінчували виробляти, сиділи, співали різних весільних пісень, чекаючи щоб коровай висходив.
Коровай висходив. Свашки били яйця і змащували його.
Всі співали:
Приїхали купчики до мене,
Купувати півники у мене.
А я того півника не продам,
Бо мій півник --господар
По смітті ходить,
Громаду водить
І додому курочок приводить.
Ой, додому, курочки додому,
Не несіть яєчок нікому.
Бо нам яєчок потрібно,
Щоб був коровай як срібло.
Коровай час ставити у піч:
Наша піч регоче, короваю хоче,
А припічок усміхається,
Короваю дожидається.
3)
Зверталися до дружби. (Дружба--рідний дядько молодої або старший брат) . Співали:
Ой помела, дружбонько, помела,
Щоби твоя бородонька не мела.
Як не будеш помела шукати,
То будеш піч бородою вимітати.
Помело--це довга палка, в кінці якої прикріплена щітка, зроблена з соломи.
Дружба, танцюючи, вносить помело і допомагає господині, яка натоплює, вимітати піч.
Ой, лопати, дружбонько, лопати,
Бо будемо коровай сажати.
Дружба подає і лопату,---пристрій для сажання в піч хліба, короваю.
Одні сажають, інші танцюють, співаючи:
Дай то, Боже, в добрий час
Як у людей, так і в нас
У щасливу годину звеселити родину,
Звеселити увесь рід
Батька й матір --наперід.
Цю пісню повторювали декілька разів, танцюючи з дружбою, в якого в руках в руках лопата й помело.
Співали:
Летіла сорока, чорна білобока
Крильцями тріпнула, хвостиком махнула
А очима засвітила--
Коровай нам загнітила.
Коровай в печі, а господарі тим часом накривають на столи. З дружками заходить молода (вона не присутня при виробі короваю).
Всіх запрошують до вечері. Дехто сів за стіл, а найспритніші танцюють і співають. (молодий і молода на свому весіллі не співають,
щоб не плакати по весіллі).
А хто всадив коровай,
Той буде виймати--
Ми не будем нікого наймати.
Я додому не піду,
Богу помолюся.
Під припічком постелюся
Й короваю діждуся.
Господарі частують гостей. Всі сидять за столом до тих пір, поки старша господиня не оголосить, що коровай спікся і пора виймати.
Всі встають --вітають коровай. Свашки на великому дерев"яному кругові виносять коровай. Всі стоя співають:
Дякуємо Богу, що коровай удався:
Високий, пухкенький,
Як сонечко веселенький.
Гарний та рум"яний, запашний, духмяний.
Свашки та дружби, тримаючи коровай високо над головами, тричі обходять по кімнаті і ставлять його на середину столу. Підходить молода, тричі цілує коровай і кладе на нього вінок з барвінку і калини. Деякі коровайниці дякують господарям і йдуть додому, а деякі танцюють до самого ранку, адже музика грає цілу ніч. (Частіше наймали музики: одна скрипка і барабан-- це на коровай, а на завтра ---весілля, гратиме інша музика)
(Я пропустила одну деталь: на коровай ніхто не йшов упорожні--несли в мисках, тарілках борошно і яйця.)
4)
ДЕНЬ ДРУГИЙ. НЕДІЛЯ.
Опівдні сходяться гості. Дружки прибирають молоду . В косу їй заплітають червону стрічку. Молода одягає білу сукню і разом з декількома дружками йде в їншу хату (до сусідів) "ховатися". Решта дружок сідають за стіл.
На вулиці чути музику, спів, гамір. Це молодий зі своїми сватами, світилками, рідними іде до молодої. Дружба молодого поперед усіх несе вільце--символ весілля. (вільце по іншому ще різка-- це деревце сосна, прибрана квітами, стрічками. Вона нижнім кінцем прострімлена у велику спечену у своїй печі хлібину). Молодого під руки ведуть світилки. (Світилки - це рідні, подруги молодого: Дружки --молодої; свати--хлопці, друзі та рідні молодого).
Підходячи до подвір"я молодої співають:
Не лякайся свахо,
Не багато нас іде.
Тридцятеро троє
На подвір"я твоє.
В цей час батьки молодої з хлібом--сілью на вишитих рушниках виходять вітати зятя. Зять не кланяється до тих пір, доки не переспівають:
ЙОГО рідня:
На добридень тому,
Хто є в цьому дому-
Старому й малому,
Богові святому.
ЇЇ РІДНЯ:
Здоровенькі були,
Що на день добрий дали,
Старому й малому,
Богові святому.
Знову ж повторюють і ті, і ті теж саме, лише за третім разом його рідня:
На добридень, мати,
Чи заметені хати,
Чи застелені столи
Для нашого молодого?
ЇЇ РІДНЯ:
Прошу зятя до хати,
В нас заметені хати,
В нас застелені столи
Для вашого молодого.
В цей час молодий кланяється батькам, цілує хліб і руки батькам. Батьки повертаються і тоді ведуть всіх до хати.
5)
Найстарший сваточку,
Подай нам шапочку,
Ми пришием квіточку
І шовкову стрічечку.
Старший сват подає дружкам шапочку молодого ті пришивають до неї квітку і шапки не віддають, доки ті не дадуть за неї викуп. Торгуються, але врешті--решт доходять до згоди. Молодого в цей час в цій кімнаті немає.
Його гості:
Найстарший сваточку,
Веди нам дівочку.
Будем її прибирати
Та до шлюбу виряжати.
Свати і музики ідуть "шукати" молоду. Там сватам теж треба дати викуп за неї. Два свати, переплітаючи свої руки садовлять молоду на них і несуть до батьківської хати. Музики за ними. Принісши в хату молоду , гості зразу ж співають:
Подай, мати, стільця.
До стільця --гребінця,
До гребінця --подушку,
Посадити молодушку.
Мати вносить стільця, подушку, на що і садовить свою дочку.
Масла, матінко, масла,
Бо я тобі коровицю пасла,
На чистую росу,
Помастити мені косу.
Мати вносить масло і свячену воду, кропить голову дочці і злегка мастить маслом.
Просимо брата до хати--
Сестрі косу розплітати.
Як я в косі ходила
То я брата не просила,
А тепер його я прошу,
Розпустити мою косу.
Заходить брат (обов"язково неодружений хлопець). Якщо нема рідного, то двоюрідний і т. д. Розплітає сестрі косу.
6)
А брат косу розплітає,
Сестрі доленьку бажає.
Сестрі доленьку бажає,
Сестра сльози проливає.
Мати і дочка (та інші плачуть). Брат розплів косу і стрічку, не оглядаючись, кидає позад себе. Кожна дівчина старається спіймати стрічку. (Скоро вийде заміж і добра прикмета).
Піди, мати, у комору,
Принеси дочці корону
Поклади їй на голівоньку
Й проведи до Божого дому.
Піди, матінко, в садочок,
Принеси дочці віночок,
Покоти через дорогу
Й положи дочці на голову.
Мати з комори несе корону і велян. (Корона--біла, або блідо-рожева стрічка, посередині зв"язана маленьким бантиком, вона кладеться на голову під велян) . Доречі, корона клалася на голову лише один раз в житті на відміну від веляна. (якщо виходила заміж вдруге або інші ситуації--велян надівали, але без корони).
Мати кладе вельн дочці на голову, а дружки починають ним прикрашати голову молодої, а мати цим часом стає навколішки перед своєю дочкою, цілує її , обидві плачуть.
Всі співають:
Мати дочку доглядала,
В Бога долю виблагала,
І корону і віночок
На голівоньку поклала.
7) Коли молоду прибрали, до неї підходить молодий, цілує її і підводить зі стільця. Дружки обом молодятам прикріплюють на груди квітку і стрічку. В цей час хлопці і дівчата чатують, щоб вихопити ту подушку, на якій сиділа молода. І коли вже вона дісталася хлопцям, то ті так танцювали з нею, що пір"я розліталося по всьому подвір"ю.
Мати полотно білила,
Дочці дорогу стелила
Від свого двору
До Божого храму.
Мати дочку поучала,
Як до шлюбу виряджала.
Ой будь, доню, покірненька,
Людям й Богу похильненька.
Усе село обходила,
Ніде слізки не зронила.
Як прийшла на батьків двір
Стала й гірко заплакала.
Ой, дворе, дворе мій---
Чи я тобі надокучила?
НЕ так тому дворонькові,
Як рідному батенькові.
Хліба- солі не переїла,
Сукеночок не доходила.
А тим часом мати лаштує все необхідне, аби випровадити дітей до шлюбу. Стелять рядно, на ньому на коліна стають молоді і батьки благословляють їх. Дають обом в руки ікони на вишитих рушниках. Два свати беруть під руки молоду, світилки- молодого, виходять з хати. Мати посіває житом їм вслід, приказуючи : "Господи, благослови! Господи, благослови!".
Пішли. Музики грають, гості співають, танцюють дорогою. Тут не тільки запрошені, тут все село зібралося, бо ж у селі так водилося: в одного радість--усім радість, в одного горе--усім горе.
Дорогою співають:
Ой, сосонко, літом й зимой зелена.
Наша дівка була в п"ятницю весела,
А в суботу русую косу чесала,
А в неділю йшла до шлюбу плакала.
Ой, не віддай, моя матінко, від себе.
Нехай схожу рутв"яний вінок у тебе.
Не один ти, моя донечко, сходила,
Не раз, не два, добрими людьми згордувала.
А тепер ти, моя донечко, не сходиш.
А тепер ти добрими людьми не згордиш...
А коли повертаються від шлюбу, співи і танці дорогою ще посилюються. Молоді ідуть уже в парі.
Помаленько ідіте,
Порохом не метіте,
Щоб наша пара
Порохом не припала.
Прийшовши на подвір"я, пританцьовуючи, співає її рідня:
8)
Що хотіли, те зробили---
З муки паляницю,
Що хотіли, те й зробили--
З дівки молодицю.
Його рідня:
Що хотіли, те й зробили--
Із мукиці хліба,
Що хотіли, те й зробили--
Із парубка діда.
Знову батьки з хлібом -сіллю вітають своїх дітей, гостей, запрошують до хати. Музики грають вальс для молодих. Молоді танцюють і батьки запрошують гостей за столи.
Ой, дружбоньку, дядьку,
Виводь нам порядки--
Веди нас до хати,
За стіл вечеряти.
Дружба подає хустину молодим, тримаючись за другий кінець хустинки, заводить молодих за стіл. Всі сідають і починається весільна вечеря.
Але співухи не затихають:
У лісі доріженька,
А із лісу - стеженька.
Ой, у лісі на горісі
Там щебече соловейко,
Вечеряти веселенько.
Тут же за кожною піснею, свати гукають: -гоп-гоп-гоп.
А надворі чорная хмара,
А за столом сидить пара
Обоє гарнесенькі,
Як та рожа повнесенькі.
Ой, що ж то за доріженька--
Від столу до поріженька.
То невістка наша
Ту доріжку топтала
Своїх гостей частувала.
Мілка капуста, мілка--
Сікла капусту дівка.
Сікла вона, шаткувала,
Своїх гостей виглядала,
Із суботи на неділю-
Вона мала всю надію.
(9)
(Звичайно, співалися пісні на різні теми. Я описую суто весільні.)
Гарная господиня, що нам страву зварила.
То нехай вона прийде, з нами покуштує.
Чи добрая страва, а чи буде її слава?
Цю пісню повторювали, доки не прийде старша господиня. Вона приходить з великою дерев"яною ложкою, туди їй набирають всякої страви, наливши ще й горілки. Вона їсть пританцьовуючи.
Всі:" Слава господині, слава, слава!"
Гості молодого:
До нас, невісточко, до нас --
Буде тобі добре у нас.
Ринвою вода тече,
Сонечко хлібець пече,
Вітрець повіває, припічка замітає.
Гості молодої:
До нас, зятю, до нас,
Буде тобі добре у нас .
Ти не будеш жита молотити.
Ти не будеш води носити,
Теща буде все робити,
А ти будеш дочку любити.
Якщо свати потомилися, або лінуються гопкати, тоді гості співають:
Нема свата вдома , десь поїхав до Вільвова
Штани продавати --гопкання купувати.
Щоб захистити сватів, світилки співали:
Наш сваточок, як паночок,
В нього очі, як терночок,
В нього брови, як шнурочок,
Наш сваточок, як паночок.
(10) Тоді починається "війна" між дружками і світилками:
Дружки:
Їли світилки, їли, чорного бика з"Їли.
Чорного рогатого, рогатого, патлатого.
Світилки:
Перша дружка, як дружка,
Друга, як пампушка, третя як починок,
А четверта , як підсвинок.
Щоб розрядити обстановку, гості співають молодим:
Як у вас, так і в нас--на городі морква.
Як у вас, так і в нас--цілуються "горько"!!! .
Всі, плескаючи в долоні, гукають:Гірко, Гірко! Коли молоді не цілуються тоді:
Було тобі не женитися,
Було тобі волочитися.
Було тобі жінки не мати,
Як не вмієш цілуватись.
Цю пісню співають до тих пір, доки молоді не поцілуються, тоді всі:
"Солодка, солодка!"
Рідні молодої:
Ой, зятю, мій зятю, хороший,
Закопані під грушею гроші
Як ти будеш дочку любити,
Будеш тії гроші лічити.
Ой, чоботи, чоботи ви мої,
Наробили клопотів ви мені.
А за тії чоботи, що зять дав,
Він за тії чоботи дочку взяв
(Нажаль, продовження весільного обряду я не маю. Можливо хтось зможе зробити доповнення, Буду дуже вдячна).
Для удобства прочтения данной темы советую кликнуть на надпись справа верху"Показать сообщения с начала". Тогда все сообщения встанут по порядку.