Цілих десять років ми провели в стінах нашої школи. Десять років свого життя ми провели за шкільною партою. Підростали ми - підростала і наша парта. Давайте пригадаємо якою була парта у кожного із нас. С ким сиділи весь час за однією партою, які цікаві історії та спогади приходять на думку обговорюючи дану тему...?
Доброго дня..михайлівчани.. Жаль..Ніхто не може пригадати шкільні роки? Це ж самі цінні роки вашого життя?!.
І перша парта..І пенал.. І вчитель перший..І урок.. І в перше вкрадений журнал.. І двійка перша..І дзвінок..
Шпаргалка перша на руці.. І клякса перша - як назло.. Чернило синє на лиці.. Здавалося - ні в чому не везло..
То перший клас - як перший сон... Ми снів (малі ж) не розуміли.. І швидко ранки крались до вікон.. І спати так малим хотілось..
Ну..Пригадаймо бантики в косах..! І ранець..І білий фартушок.. Рогатки в хлопчиків в руках.. І перший зірваний урок?!..
Ми росли..Росли й роки.. Мінялися думки..І квітли мріі.. Ми вже давно не малюки... І кожен з нас плекав свою надію..
Багато спогадів - солодких і гірких.. Дзвенів в осттаннє нам дзвінок.. Шкільний майданчик посумнів - Десятий клас і останній в нім урок..
І перший бал..І юності політ.. І перші в самостійність кроки.. І цілунок перший - на довгих сорок літ.. І бажання перше - повернути б шкільні роки.. (17.05.16)
Продовжуйте спілкування.. Не смійте забувати юність.. Вона не повернеться.. Але ви її не відпускайте - ОСТАВАЙТЕСЬ ЮНИМИ ДУШЕЮ.. (З повагою до вас я - вінничанка Люба..)
Давайте - о хорошем потолкуем.. О том..как закружил нас первый вальс.. О том..что волновало и волнует... И что прячем на душе мы про запас..
А помните - мы бежали вдоль речушки.. Мечтая птицею взлететь в глубь облаков?.. На бегу глотали мамины ватрушки И вдыхали жизни целебную любовь..
А помните..как запрыгивали в воду На том пруду - с скамейкой у вербы.. Мы захлебывались вольностью природы.. А как душою мы тогда были чисты…
Той наивности сердечной не хватает.. Тех костров на краешку села.. Мы так грустили..когда птицы улетали.. И радовались..когда черемуха цвела..
Тогда мы не спешили к интернету.. Виртуальный мир нас не пленил... Тогда мы открывали новые планеты - При луне.. До первых утренних седин..
И мальчики цветы всегда дарили - Иногда бросали их девочкам в окно.. И юные сердца чайками парили.. Как в кадре - из старого забытого кино..
Ах..Как хочется прилечь на сеновале.. И пусть во сне - в юность вновь рвануть И оказаться - на первом школьном бале.. И не совсем - немножко компас развернуть.. (16.06 16) ♡♡♡
Жаль..Ніхто не може пригадати шкільні роки?
Це ж самі цінні роки вашого життя?!.
І перша парта..І пенал..
І вчитель перший..І урок..
І в перше вкрадений журнал..
І двійка перша..І дзвінок..
Шпаргалка перша на руці..
І клякса перша - як назло..
Чернило синє на лиці..
Здавалося - ні в чому не везло..
То перший клас - як перший сон...
Ми снів (малі ж) не розуміли..
І швидко ранки крались до вікон..
І спати так малим хотілось..
Ну..Пригадаймо бантики в косах..!
І ранець..І білий фартушок..
Рогатки в хлопчиків в руках..
І перший зірваний урок?!..
Ми росли..Росли й роки..
Мінялися думки..І квітли мріі..
Ми вже давно не малюки...
І кожен з нас плекав свою надію..
Багато спогадів - солодких і гірких..
Дзвенів в осттаннє нам дзвінок..
Шкільний майданчик посумнів -
Десятий клас і останній в нім урок..
І перший бал..І юності політ..
І перші в самостійність кроки..
І цілунок перший - на довгих сорок літ..
І бажання перше - повернути б шкільні роки..
(17.05.16)
Продовжуйте спілкування..
Не смійте забувати юність..
Вона не повернеться..
Але ви її не відпускайте -
ОСТАВАЙТЕСЬ ЮНИМИ ДУШЕЮ..
(З повагою до вас я - вінничанка Люба..)
Давайте - о хорошем потолкуем..
О том..как закружил нас первый вальс..
О том..что волновало и волнует...
И что прячем на душе мы про запас..
А помните - мы бежали вдоль речушки..
Мечтая птицею взлететь в глубь облаков?..
На бегу глотали мамины ватрушки
И вдыхали жизни целебную любовь..
А помните..как запрыгивали в воду
На том пруду - с скамейкой у вербы..
Мы захлебывались вольностью природы..
А как душою мы тогда были чисты…
Той наивности сердечной не хватает..
Тех костров на краешку села..
Мы так грустили..когда птицы улетали..
И радовались..когда черемуха цвела..
Тогда мы не спешили к интернету..
Виртуальный мир нас не пленил...
Тогда мы открывали новые планеты -
При луне.. До первых утренних седин..
И мальчики цветы всегда дарили -
Иногда бросали их девочкам в окно..
И юные сердца чайками парили..
Как в кадре - из старого забытого кино..
Ах..Как хочется прилечь на сеновале..
И пусть во сне - в юность вновь рвануть
И оказаться - на первом школьном бале..
И не совсем - немножко компас развернуть..
(16.06 16)
♡♡♡