САМОТА.

Ловлю я тишу на нічнім пероні,
З розлукою під руку ідучи,
Бо ти помчав в захеканім вагоні
Лиш похапцем,цілунок даючи.
Розмиють сльози свіжий макіяж,
Заглушить стукіт жалісне ридання...
Я в цій картині зайвий персонаж
І роль моя:надія і чекання.
Закутавшись тепліше в давні спогади,
Під потяг кину хтиву самоту,
І,розігнавши,ці ревниві здогади
На чорну каву мрію запрошу.