Північно-західний кордон міста проходив по сучасній вулиці Шевченка біля парку Нижанківського, а за цією межею пізніше було закладено міський цвинтар. Які ж права надав Ягайло Стрию, місту що заново народжувалось? Найважливішими були визначення будівництва різних будівель, зокрема “суконниць” на Ринку, встановлення конкретних днів для торгівлі та звільнення міщан на 10 років від усіляких податків і данин. Після смерті Владислава Ягайла у 1434 році Магдебурзьке право у Стрию було відібрано, а поновлено вже у 1460 році королем Казимиром Ягайловичем під час перебування його у Львові. Стрий почав розвиватись як торговельне місто, особливо інтенсивно розвивались торговельні зв’язки з Угорщиною. Запорукою цьому було те, що цим привілеєм міщани звільнялися від юрисдикції воєвод, каштелянів, старостів та інших королівських урядників. Міщан було піддано судові війта, який був підзвітний тільки королівському судові. У 1523 році місто черговий раз було повністю знищене набігами татар, але як Фенікс із попелу воно черговий раз піднімається і відбудовується. В середині ХVІ століття Стрий вже мав свій замок, земляний вал, що оточував місто і передмістя і частокіл, що відокремлював передмістя від центральної частини. Правами міщан користувались тільки ті, хто володів нерухомістю в самому місті (юридично це була площа Ринок і прилеглі до неї вулиці). У передмісті Лани жила громада, що не мала прав міщан, але підпорядковувалась магістрату, на Підзамчі (біля замку) мешканці були підданими королівського старости, в передмісті Війтівство — стрийських війтів, на Шумлявщині — українських шляхтичів Шумлявських. Саме в середині ХVІ ст. Магдебурзьке право в Стрию набуває своїх класичних форм. Влада у місті належала магістрату, який складався з ради і лави. Лава виконувала судові функції, а рада була органом адміністративним. “Радці” (“райці”) складали раду, яка очолювалась бурмістром, лаву і лавників очолював війт. До компетенції ради входила посередницька діяльність між державою і міщанами, поліцейський нагляд у місті, розподіл грунтів, здача в оренду міського майна, встановлення мита, опіка над вдовами і сиротами, затвердження цехмістрів (керівників цехів) тощо. Однією з важливих функцій магістрату було надання міського права, себто прав стрийського міщанина. Воно надавалось на підставі рекомендаційних листів і не було спадковим. Навіть народжені в місті по досягненню повноліття мали формально набути прав міщанина, а неодружені молодики такого права не отримували взагалі. Радники і лавники після виборів обов’язково присягали на вірність громаді перед королівськими комісарами, а бурмістр приймав присягу новообраних цехмістрів. Радники і лавники користувались великими привілеями. Вони не платили податків зі свого майна ні в королівську, ні, тим паче, в міську казну. Навпаки, отримували пай від земельних наділів, одержували цінні подарунки від міста при одруженні сина чи доньки.
Сучасний С.Т.Р.И.Й.
:Taras Bondarenko
Стрий і магдебурзьке право 2 частина
Північно-західний кордон міста проходив по сучасній вулиці Шевченка біля парку Нижанківського, а за цією межею пізніше було закладено міський цвинтар.
Які ж права надав Ягайло Стрию, місту що заново народжувалось? Найважливішими були визначення будівництва різних будівель, зокрема “суконниць” на Ринку, встановлення конкретних днів для торгівлі та звільнення міщан на 10 років від усіляких податків і данин. Після смерті Владислава Ягайла у 1434 році Магдебурзьке право у Стрию було відібрано, а поновлено вже у 1460 році королем Казимиром Ягайловичем під час перебування його у Львові.
Стрий почав розвиватись як торговельне місто, особливо інтенсивно розвивались торговельні зв’язки з Угорщиною. Запорукою цьому було те, що цим привілеєм міщани звільнялися від юрисдикції воєвод, каштелянів, старостів та інших королівських урядників. Міщан було піддано судові війта, який був підзвітний тільки королівському судові.
У 1523 році місто черговий раз було повністю знищене набігами татар, але як Фенікс із попелу воно черговий раз піднімається і відбудовується. В середині ХVІ століття Стрий вже мав свій замок, земляний вал, що оточував місто і передмістя і частокіл, що відокремлював передмістя від центральної частини. Правами міщан користувались тільки ті, хто володів нерухомістю в самому місті (юридично це була площа Ринок і прилеглі до неї вулиці).
У передмісті Лани жила громада, що не мала прав міщан, але підпорядковувалась магістрату, на Підзамчі (біля замку) мешканці були підданими королівського старости, в передмісті Війтівство — стрийських війтів, на Шумлявщині — українських шляхтичів Шумлявських. Саме в середині ХVІ ст. Магдебурзьке право в Стрию набуває своїх класичних форм. Влада у місті належала магістрату, який складався з ради і лави. Лава виконувала судові функції, а рада була органом адміністративним. “Радці” (“райці”) складали раду, яка очолювалась бурмістром, лаву і лавників очолював війт. До компетенції ради входила посередницька діяльність між державою і міщанами, поліцейський нагляд у місті, розподіл грунтів, здача в оренду міського майна, встановлення мита, опіка над вдовами і сиротами, затвердження цехмістрів (керівників цехів) тощо.
Однією з важливих функцій магістрату було надання міського права, себто прав стрийського міщанина. Воно надавалось на підставі рекомендаційних листів і не було спадковим. Навіть народжені в місті по досягненню повноліття мали формально набути прав міщанина, а неодружені молодики такого права не отримували взагалі. Радники і лавники після виборів обов’язково присягали на вірність громаді перед королівськими комісарами, а бурмістр приймав присягу новообраних цехмістрів.
Радники і лавники користувались великими привілеями. Вони не платили податків зі свого майна ні в королівську, ні, тим паче, в міську казну. Навпаки, отримували пай від земельних наділів, одержували цінні подарунки від міста при одруженні сина чи доньки.